?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry | Next Entry

IMG_6983-1"Свобода справді є. Пиши що хочеш. В тюрму не посадять, у психушку не запроторять. Але можуть убити."
Ліна Костенко "Записки українського самашедшего"


Вечір, коли думаєш "Не дай бог мої друзі підуть працювати в політичну журналістику". 

Читали список тих, хто загинув. Повішений, згорів живцем, сліди від ін'єкцій на тілі, кілер, ножові поранення, черепно-мозкова... Люди не мають гинути через те, що добре роблять свою роботу. Люди не мають гинути через професію. 

Запалили свічки. На згарище свободи слова поклали квіти. Хвилина мовчання. Але ж і так тиша густо висіла над Майданом. Тільки металевий лязкіт від демонтування сцени, на якій вчора був концерт. Життя за межами кола з людей тривало. Хтось підходив і питав, що відбувається. Хтось лишався. Спалювались імена та обличчя. І цей холодний металевий звук...

Свобода слова по-українськи - це прийти і покричати у стінку. 

Але варто приходити і кричати. Хоча б щоб почути себе. 


IMG_6987 
IMG_6990 

IMG_6993 
IMG_6999
 




 

Comments